Піст – це взагалі стримання. Постити – це значить вміти володіти собою, перемагати зло і свої недобрі вчинки та пристрасті. Коли ми постимо, то цим самим ми обмежуємо нижчі потреби тіла та віддаємо більшу увагу нашій душі і духовному життю. Постити – це значить відмовитися від усього злого, що противне Богові та Його Заповідям. Піст повинен завжди бути сполучений з молитвою, в якій ми прославляємо Бога, дякуємо йому за його всещедрі дари та просимо Його, щоб допоміг нам успішно поборювати всякі земні спокуси. Без відповідного душевного молитвеного настрою не може бути правдивого посту. Піст повинен бути таким, щоб завжди наш дух, а не тіло, панував над нами.
Прву заповест о посту налазимо у Библији у причи о првобитном паду Адама и Еве, када су они прекршили Божију заповест да не једу са дрвета познања добра и зла (1 Мој 2,17). После, у Старом и Новом Завету такође се много говори ο посту, као божанској установи и одредби. У Старом Завету, Мојсије је постио 40 дана на Синају (не једући ништа), да би се удостојио да од Бога прими Декалог. Исто тако, и Нови Завет је препун примера поста. Господ Исус Христос је попут Мојсија постио 40 дана на Гори Кушања, а постили су и Св. Апостоли, као и сви прави Хршћани. Јер, у Хришћанству, први подвиг који стоји пред човеком јесте испуњење прве Божије заповести, коју је Бог дао још нашим прародитељима у Рају. Α то је заповест ο посту, тј. ο уздржању. Нарушавање заповести ο посту први је грех. Зато и први подвиг човека у ослобођењу од греха, јесте држање поста. Пост је, дакле, прва неопходност на путу нашег спасења, а Црква га сматра као врло важну и значајну установу за духовни и телесни живот.
Посту, як високого морального стану людини, в якому вищі прагнення душі переважають нищі прагнення тіла, навчає нас Сам Спаситель Христос. Щоб приготовитись до общої проповіді та дати людям приклад, як належить постити, Ісус Христос, після Свого Хрещення від Іоанна Христителя у річці Йордан, також постив у пустелі 40 днів і 40 ночей, нічого не ївши і не пивши. Для того, щоб нам було легше душевно постити Свята Православна Церква встановила для нас пісну їжу. Коли ми здержуємось від певної їжі, наприклад, від споживання м’яса впродовж посту, то тим самим ми виробляємо в собі сильну волю, за допомогою якої нам легше боротися проти всяких гріхів, якими ми грішимо переступаючи Заповіді Божі.
Таким чином тілесний піст і корисний для здоров’я, і допомагає людині духовно зміцнюватися. Духовний піст полягає в стриманні себе від поганих думок, поганих слів і дій, а натомість в збільшенні всього, що пов’язане зі служінням ближньому, любов’ю та збільшенні добрих діл.
Про велику силу посту Спаситель Христос навчає нас такими словами: « Цей рід (диявол) вигониться тільки молитвою і постом».(Матфея 17:21).
Піст – це час, коли кожна людина особисто мусить перевірити себе, чи не має вона гріхів, про які в Святому Письмі говорить Святий Апостол Павло так: «Будуть бо люди самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам непослушні, невдячні, непобожні, зрадники, нахабні, бундючні, більше люблять розкоші, аніж люблять Бога»( 2 Тим. 3:2-4)."
##################################
Піст — це такий період в житті християнина, коли він відкладає звичні справи і заняття і присвячує цей час Богу. У нашій мові це слово незмінно пов’язане з відповідальністю за якусь важливу справу. Для християнина це важлива справа — зміна себе в кращу сторону, тому всім нам потрібно правильно проводити час посту.
Якщо відкрити Святе Письмо, то можна прочитати, що Сам Спаситель говорить про те, як треба постити: «…як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, 18 щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6: 16-18).
Нам потрібно зрозуміти, чи правильно ми чинимо в піст, чи можемо досягти протягом нього якоїсь мети. Для цього треба поставити собі питання: для чого я постую? Яку мету переслідую? Ми повинні усвідомити, що піст — це засіб для досягнення високих духовних цілей. Людина в піст себе трохи сковує, обмежує. Навіщо? — вона повинна навчити себе контролювати, щоб плоть і серце були підпорядковані розуму. Це наше головне завдання.
Якщо людина постить, але при цьому гнівається, засуджує, заздрить, то цей піст не може бути угодний Богу. Піст — це час, коли християнин відмовляється від будь-яких матеріальних задоволень, а духовне життя розвиває в прискореному темпі.
На жаль, нерідко в нашій свідомості піст — це час сумний. Насправді це не так. Господь ставить нам мету постити постом приємним і благоугодним Йому. Дуже важливо, щоб людина під час посту була радісною від того, що присвячує період свого життя Богу.
Є така думка, що кожна людина під час посту стає ченцем. Думаю, потрібно намагатися під час посту — не важливо, якого саме — відкрити для себе мудрість і глибину монашого життя. Цим теж можна догодити Богові.
Бог не вимагає від нас нічого, однак треба розуміти, що є речі, які Йому до вподоби, і те, що Йому бридко. Зі стихир посту ми дізнаємося, що мерзота перед Богом — це гнів, роздратування, заздрість, непокорство, відсутність смирення. Щоб піст був угодний Богу, потрібно не робити того, що Йому противно. Мало відмовляти собі в їжі, потрібно духовне життя піднімати на новий рівень.
Піст допомагає долати гріхи. Для цього в Церкві є все: святі таїнства, які підтримують духовно і тілесно, особливі богослужіння і молитви. Саме в цей час нам легше побороти в собі якісь старі звички. Саме в цей час можете змінювати нашого розуму, і треба прагнути до цієї зміни. Такий піст Богу угодний. Але відчути це, отримати якийсь знак Божий, що ти правильно постуєш, думаю, не вийде. Якісь маркери потрібні не Богу, а нам. Він такі речі явно не показує, тому що людина може впасти у стан духовної принади, коли перестає адекватно оцінювати реальність. У всіляких знаках велика спокуса, тому чекати їх не варто.
Іноді люди роблять різні помилки, вважаючи, що їх обмеження неодмінно будуть бажаними Богу. Деякі, наприклад, починають їсти дуже мало їжі. Але їжа — це тільки одна зі складових посту. Потрібно підключати й інші: і духовне життя, і утримання від розваг, але головне — посилити молитви і набувати чеснот.
Чим більше людина зростає духовно, тим меншими йому здаються його духовні плоди, тому якщо піст здається бажаним Богу, це привід насторожитися. Християнин повинен розумом усвідомити, що ніяких духовних висот не досяг, а серцем радіти, що в нього є духовний досвід. Ще раз повторю: потрібно правильно вибирати пріоритети, ставити цілі і йти до них. Віруючий під час посту дуже схожий на пружину: спочатку сильно стискається, а потім з тією ж силою розтискається. Потрібно мати помірність і до посту — і в їжі, і в помислах, і в розвагах, — а під час посту трохи збільшити суворість. Тоді вийде справжній християнський, богоугодний піст.
Важливо, щоб у віруючого був духовний наставник, який допоможе йому долати різні труднощі. Уявімо, що людина вперше вирішив підкорити якусь гору. Чи піде він на неї один? — навряд чи. Йому потрібен помічник, який буде підказувати, що і як зробити. Тоді він досягне своєї мети. Якщо ж він буде розраховувати тільки на свої сили і здібності, це може закінчитися дуже сумно. Людина може зірватися або, якщо у нього щось не вийшло, сказати: «Це нереально, я цього більше ніколи робити не буду». Так і з постом. Потрібна досвідчена людина, яка пояснить, з чого почати, як себе вести. Це не обов’язково повинен бути священник, але неодмінно — досвідчений християнин, який його любить і поважає: родич, друг, колега. Думаю, розумно звертатися по допомогу до людини, яка може надати підтримку не тільки порадою, а й молитвою, що дуже важливо.
