Преподобний Паїсій Великовський писав: «Помірний і розумний піст – це підґрунтя і глава всіх чеснот. Як із левом і лютим змієм боротися, так треба і з ворогом тілесної немочі й духовної вбогості. Якщо хто хоче мати розум твердим від поганих помислів, нехай стоншує плоть постом. Як дихати необхідно, так і постити. Піст, увійшовши в душу, вбиває гріх, що лежить в її глибині». Піст — це передусім установа Церкви. У 69-му правилі апостольських постанов сказано, що кожен християнин — чи то мирянин, чи то священнослужитель — має дотримуватися посту впродовж усього року, особливо в середу та п’ятницю. Піст є настільки важливою складовою нашого християнського життя, що той, хто не дотримується посту, за словами святих отців, не є християнином. Водночас слід розумно підходити до посту. Перефразувавши слова свт. Іоанна Златоуста, повторимо, що піст — це не просто утримання від скоромної їжі, його мета – звільнитися від зла й уберегти себе від гріхів, адже головне завдання християнина – духовно вдосконалювати себе. Виконати це завдання, звісно, нелегко, але допомагають у цьому саме піст і молитва. При цьому варто пам’ятати також слова прп. Марка Подвижника про те, що «молитва – безсила, якщо не заснована на пості, і піст – безплідний, якщо на ньому не створена молитва». Святі отці виокремлюють вісім головних пристрастей: черевоугодництво, блуд, сріблолюбство, гнів, сум, зневіра, марнославство, гордість. Як бачимо, пристрасті є душевними і тілесними, а тому, відповідно, і піст є душевним і тілесним. А що в нас вище – душа чи тіло? Звичайно, душа. Навівши лад у душі, ми зможемо приборкати і свої пристрасті, і своє тіло. Перший тиждень Великого посту відрізняється особливою суворістю не тільки щодо утримання в їжі, але й щодо розпорядку дня християнина. Та нехай слова святителя Іоанна Златоуста будуть для нас тим єлеєм: «Піст – чудова узда для всіх, хто цінує користь посту. Звертай увагу не на труд тільки, пов’язаний із постом, але й на його плоди. Адже якщо не брати до уваги мету (тієї чи іншої дії), то сіяч, наприклад, не став би сіяти, щоб не здаватися тим, хто витрачає насіння даремно; керуючись же надією, він сіє те, що в нього є, щоб пожати те, чого в нього немає. Піст виснажує тіло спрагою, зате душа радіє сподіванням благ». У перші чотири дні православні християни збираються у храмі, щоб разом зі священнослужителями помолитися словами піснеспівів преподобного Андрія Критського. У Великому каноні, написаному преподобним Андрієм у VIII столітті, виражено стан душі грішника, котрий кається. Християни за вечірніми богослужіннями цими днями отримують молитовний покаянний настрій, який повинен супроводжувати впродовж усього Великого посту. Тож, нехай наша Свята Чотиридесятниця буде сповнена примирення та покаяння та, за словами святих отців, буде тим наслідуванням ангелам, перебуванням у молитві, насолодою душі та приборканням тіла і пристрастей.
У Великий піст Церковний статут закликає відмовитися повністю від їжі тваринного походження (це м’ясо, яйця, молоко). У понеділок, середу, п’ятницю рекомендується сухоядіння (вода, хліб, фрукти, овочі, узвар). У вівторок, четвер – гаряча їжа без олії. У суботу, неділю – їжа з олією. Риба дозволяється лише у дні дванадесятих свят – Благовіщення і Вхід Господній в Єрусалим. У понеділок першого тижня рекомендовано повне утримання від їжі, у Велику п’ятницю – до виносу Плащаниці. Звертаємо увагу, що зазначені правила – це суворий монастирський статут. Миряни, як правило, постять не так суворо, адже насичений графік дня надто виснажує фізично. Тому віряни, з благословення свого духівника, співвідносять календар харчування у Великий піст зі своїми життєвими обставинами, умовами праці, здоров’ям тілесним і душевним. Зазвичай миряни не відмовляються від олії та гарячих страв. Хтось дозволяє в піст собі рибу (або взагалі її не їсть), а хтось зміцнює свої сили морепродуктами тощо. Для вагітних, мам, які годують немовлят, для дітей та важко хворих піст пом’якшується. Дітям до певного віку, майбутнім мамам зазвичай досить відмовити собі в м’ясі (якщо немає вказівок лікаря). Але при цьому радиться подумати, що є, так би мовити, улюбленими смаколиками, які не приносять користі й лише є насолодою, та відмовитися від них на час посту. Оскільки не існує окремого уставу для мирян і всі зміни монастирського статуту носять більш індивідуальний характер, то публікуємо календар, відповідний монастирському. А вже для себе разом зі священиком кожен самостійно має визначити міру свого посту. В будь-якому випадку духівник завжди дасть настанову християнину щодо його правильного і корисного душевного й тілесного посту.
Щодо дозволеного та забороненого завжди лунає багато питань, на кшталт: «Чи можна їсти креветки? Чи можна їсти морепродукти? Чи можна їсти майонез? Чи можна пити алкоголь? Чи можна святкувати дні народження? Чи можна їсти мед? Чи можна їсти шоколад? Чи можна пити каву і какао? Кому взагалі не можна постувати? Які молитви можна/ не можна читати в піст?..». На всі ці та подібні питання про «можна» й «не можна» відповідь приблизно одна. Постити у Великий піст – тою чи іншою мірою – можна всім і кожному. Сенс посту, як вже відзначалося, не в тому, щоб виснажити свій організм відмовою від скоромної їжі. Піст – це час боротьби з пристрастями, гріхами, це час отримання духовних плодів. А значить першочерговим завданням Великого посту є відмова від того, що викликає в людини певну залежність. І пісний шоколад, і кава без молока перестануть бути пісними, якщо з’їдати кільканадцять плиток шоколаду або випивати каільканадцять філіжанок кави в день. До всіх обмежень людина має підходити з міркуванням. Крім того, ми маємо тримати в голові той святий «фініш» Великого посту, до якого ми всі повинні прийти з радістю у серці – до зустрічі з Воскреслим Христом. Тому краще весь вільний час свого посту приділити молитві й добрим справам, а не винаходити маркетингові «лайфхаки» Великого посту та старанно складати щодня вишукане пісне меню тощо. Як зазначав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, Великий піст – це час, коли ми маємо «реставрувати» себе. «Хоча і важко поститися, важко молитися, потрібно докладати зусиль, — зазначав в одній зі своїх проповідей Блаженніший владика. — Господь говорить: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно” (Мф. 6: 16-18). Під час Великого посту, як і під час успішного лікування, не можна сумувати, натомість докладати зусиль і якнайкраще трудитися над своїм духовним відновленням». Предстоятель неодноразово підкреслював і те, що під час Великого посту важливо «завантажувати свій розум словами молитви», адже молитва «зцілює від неуважності, зарозумілості, пишномовності». Пісну їжу слід підбирати для себе індивідуально, однак молитви під час посту «не обирають; молитви треба читати всі, що належить за Богослужбовим церковним статутом». Завершимо наступною настановою свт. Іоанна Златоуста, яку теж візьмемо собі на озброєння: «Тому, хто постить, найбільше треба приборкати гнів, привчатися до лагідності й поблажливості, мати серце, що кається, виганяти нечисті бажання уявленням про той невсипущий вогонь і безсторонній суд, бути вище грошових розрахунків, у милостині показувати велику щедрість, виганяти з душі всіляку злобу на ближнього».
