Святитель Димитрій, митрополит Ростовський походив із славного козацького роду. Народився він в грудні 1651 року в містечку Макарові, що на Київщині. Батьками його були – сотник Сава Туптало – «честь і слава війська Запорізького» і його дружина Марія. Вони були дуже благочестивими християнами, тому Данило, так звали святителя Димитрія в миру, виріс глибоко віруючим християнином. У 1662 році, незабаром після переїзду батьків до Києва, отрок був відданий в Києво-Могилянську колегію , де вперше розкрились дарування і особливі здібності талановитого юнака. Він успішно вивчив грецьку та латинську мови і ряд класичних наук. 9 липня 1668 року Данило прийняв чернечий постриг з іменем Димитрій, на честь великомученика Димитрія Солунського. До весни 1675 р. він проходив чернечий послух в Київському Кирилівському монастирі, де почалась його літературна і проповідницька діяльність. Чернігівський архієпископ Лазар ( Баранович). Руко положив Димитрія 23 травня 1675 р. на ієромонаха. Протягом декількох років ієромонах Димитрій подвизався проповідуючи Слово Боже в різноманітних храмах України, Литви та Білорусі. Деякий час він був ігуменом Максимівської обителі, а потім Батуринського Нікольського монастиря, звідки в 1684 р. був викликаний до Києво-Печерської Лаври. Настоятель Лаври архімандрит Варлаам ( Ясинський), знаючи про високе духовне налаштування свого ученика, його освіченість, схильність до наукової праці, а також безсумнівне літературне обдарування, доручив ієромонаху Димитрію упорядкування Житій святих на весь рік.
З того часу все подальше життя святителя Димитрія було присвячене виконанню цієї подвижницької, грандіозної за своїми масштабами праці. Ця праця потребувала великого напруження сил, потрібно було зібрати і проаналізувати багато розрізнених джерел і викласти їх мовою, достойною високого предмету викладення і одночасно доступним для всіх віруючих. Тому Четьї-Мінеї стали одним з найбільш улюблених творів для читання серед побожного українського народу. Божественна поміч не полишала святителя протягом дванадцятилітньої його праці. Святитель Димитрій також як творець особливих пісенних творів – кантів, виконуючи які благочестиві православні християни відчували себе ближчими до Бога.
Труди подвижника звернули на себе увагу патріарха Адріана. В 1701 році указом Петра І архімандрит Димитрій був викликаний до Москви, де 23 березня в Успенському соборі Кремля був висвячений на Сибірську митрополичу кафедру в місто Тобольськ. Але через деякий час через важливість праці і слабке здоров’я святитель отримав нове призначення в Ростов-Ярославський, куди прибув 1 березня 1702 року в якості митрополита Ростовського. Святитель Димитрій був відомий як ревний захисник православ’я і борець з старообрядницьким розколом. У його натхненних трудах і проповідях багато поколінь богословів знаходять для себе утіху і черпають духовні сили для творчості та молитви. Він для всіх православних християн залишається прикладом святого, аскетичного і побожного життя.
Упокоївся великий святитель 28 жовтня 1709 року, а причислений до лику святих 22 квітня 1757 року. Радіє і втішається Церква Українська, бо має такого вірного сина невтомного заступника і молитвеника за душі наші.
Назад
