Свята Рипсимія разом зі своєю ігуменню і сестрами втекла до Вірменії, не бажаючи одружуватись з імператором Діоклетіаном ( 284 -305рр.), який спокусився її красою. Про це Діоклетіан повідомив вірменському царю Тиридату і запропонував йому або прислати Рипсимію назад, або самому одружитись з нею. Слуги царя розшукали втікачів і стали умовляти Рипсимію підкоритися волі царя. Свята відповідала, що вона, як і всі сестри обителі, заручена з Небесним Женихом і одружитись не може. Тоді з неба пролунав голос: « Дерзайте і не бійтесь, бо Я з вами». Посланці зі страхом втекли. Тиридат віддав діву на найжорстокіші катувння, під час яких їй відрізали язик, розсікли їй чрево, осліпили і умертвили, розрубавши її на частини. Ігуменя Гаинанія за те, що надихала Рипсимію мужньо терпіти знущання за Христа, разом з двома сестрами-інокинями була віддана на такі ж муки, після чого їм відрубали голову. Решту 33-х сестер порубали мечами і кинули тіла їхні на поживу звірям. Гнів Божий вразив царя Тиридата, а також тих його наближених і воїнів, хто брав участь у катуванні святих дів. Одержимі бісами, вони уподібнились диким вепрам, носились по лісам розривали на собі одяг і гризли власне тіло. Через деякий час сестрі Тиридата Кусародухті було сповіщено у сні: « Якщо не буде витягнутий з рову Григорій, цар Тиридат не зцілиться». Тоді наближені до царя слуги підійшли до рову і запитали: « Григорію, чи живий ти? Григорій відповідав: « Благодаттю Бога мого я живий». Потім вони вивели святого мученика зарослого, почорнілого і дуже висохлого. Але, як і раніше він був твердий духом.
