Преподобний Никон, найближчий ученик і преємник преподобного Сергія Радонезького, народився в Юр’єві-Польскому. Почувши про ангельське житіє Радонезького чудотворця, отрок прийшов до преподобного Сергія і просив постригти його в чернечий образ. Преподобний Сергій прозрівши чистоту і благорозумство отрока і дав йому випробування – послав до свого ученика преподобного Афанасія Висоцького. Але і преподобний Афанасій не відразу прийняв його. Лише бачачи невідступність отрока він постриг його в чернечий чин.
Преподобний Никон, живучи в нього, вправлявся у молитві, вивчав Священне Писання і перебував в чеснотах і чистоті. Коли він досяг повноліття, то був рукопокладений в сан священика. Через деякий час преподобний Афанасій благословив йому побачитись з преподобним Сергієм. Преподобний Сергій, весело поглянувши на нього, сказав: « Добре. Що ти прийшов, чадо Никоне», і люб’язно прийняв його. Він звелів преподобному Никону служити братії. Цілі дні проводив ученик в монастирських справах, а ночі – в молитвеник бесідах з Богом. Преподобний Сергій утішався його житієм. Отримавши про нього особливе сповіщення, преподобний Сергій звелів ученику перебувати з собою одній келії, щоб зробити його учасником духовних успіхів. Він з любов’ю повчав його і багато пояснював сутність духовного життя. Преподобний Сергій поставив преподобного Никона спочатку на посаду помічника настоятеля, а за шість місяців до свого представлення, коли віддався безмовності, призначив ученика своїм преємником. Після упокоєння преподобного Сергія ( + 25 вересня 1392 року) він з любов’ю підтримував все що було встановлене засновником обителі.
Преподобний мав звичку обходити всі монастирські служби, але ніколи не полишав і загальних діл, працюючи нарівні з усією братією. Але тягар настоятельства обтяжував його. Згадуючи своє безмовне житіє спочатку в Серпуховському Висоцькому монастирі. А потім з преподобним Сергієм, він залишив настоятельство і усамітнився в окрему келію. Шість років обителлю керував Сава Сторожевський. В 1400 році він заснував свій монастир під Звенигородом, і братія ублагала преподобного никона знову прийняти настоятельство. Він погодився, але призначив собі на кожен день певний час для безмовності, щоб на одинці предстояти Богу. Коли розійшлася чутка про нашестя на Русь хана Едегея (1408 р.), преподобний Никон старанно молився Богу про збереження обителі. У тонкому сні йому явились святителі Києво - Московські Петро і Олексій з преподобним Сергієм і сказали, щоб він не сумував за спустошення обителі, яка не запустіє, а ще більше збільшиться. Таким чином, отримавши утіху від цього небесного явлення преподобний Никон не впав у відчай і дійсно обитель залишилась неушкодженою. Преподобний Никон почав будувати кам’яний храм над гробом свого учителя, духовного отця Сергія.
Під час копання ровів під фундамент були знайдені чесні мощі преподобного Сергія. При загальній радості святі мощі були покладені в нову раку і поставлені в дерев’яній церкві, яка була перенесена на нове місце ( зараз на цьому місті храм на честь Зішестя святого Духа). Новий храм був побудований на честь Святої Живоначальної Тройці. Для оздоблення храму преподобний Никон запросив кращих іконописців, преподобних ченців Андрія ( Рубльова) та Даниїла ( Чорного). Тоді преподобний Андрій і написав ікону Животворчої Тройці, втіливши в ній те, що було відкрито преподобному Сергію. До кінця свого житія піклувався преподобний Никон про влаштування Троїцької церкви. У передсмертному видінні йому було показане місце майбутнього упокоєння разом з преподобним Сергієм. Він прикликав братію і дав їй настанови. Причастившись Пречистих Тіла і Крові Христових, преподобний Никон дав братії останнє благословення і сказав6 « Піди, душе моя, туди, де тобі приготовано приготувати, піди з радістю, Христос кличе тебе». Осінивши себе хресним знаменням, преподобний Никон упокоївся 27 листопада 1426 року. Він був похований біля раки Преподобного Сергія. За святителя Іони ( 1448-1461 рр.) ієромонах Пахомій Логофет написав службу і житіє преподобного Никона, а в 1547 році йому було встановлене загальне святкування. В 1548 році над гробом преподобного Никона була побудована церква його імені, а в 1623 році на її місці була встановлена нова, в якій і спочивають під спудом святі мощі преподобного Никона.
