Святий апостол Филип, походив з міста Вифсаїди ( Галилея), був глибоким знавцем Священного Писання і, правильно розуміючи смисл старозавітніх пророцтв, очікував прихід Месії. За закликом Спасителя ( Ін, 1, 43) він пішов за Ним. Про апостола Филипа декілька разів говориться в Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла ( Ін, 1, 46); в нього Господь запитав скільки потрібно грошей на купівлю хліба для 5-ти тисяч людей ( Ін. 6, 7); він привів еллінів, які бажали побачити Христа ( Ін. 12, 21-22); на кінець він під час Тайної Вечері запитував Христа про Бога Отця ( Ін. 14, 80.
Після вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив младенця, що помер на руках матері. З Галілеї він вирушив в Грецію і проповідував там серед іудеїв, які туди переселилися. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалиму в Елладу прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Филипа. Апостол Филип викрив неправду первосвященика, який говорив, що ученики Христові вкрали і заховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї воїнів сторожі, що розповсюдили цю чутку. Коли ж іудейський первосвященик і його супутники стали хулити Господа і накинулись на апостола Филипа, вони несподівано осліпли. За молитвою апостола всі прозріли, і , бачачи це чудо, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив для них єпископа на ймення Наркис ( зачислений до лику 70-ти апостолів).
З Еллади апостол Филип вирушив в Парфи, а потім в місто Азот, де зцілив хворі очі дочки місцевого жителя Никокліда, який прийняв його у свій дім і потім охрестився з усім своїм сімейством.
З Азоту апостол Филип вирушив до Ієраполя Сирійського, де намовлені фарисеями, іудеї підпалили дім Іра, що прийняв до себе апостола Филипа, а апостола хотіли вбити. Але бачачи чудеса, які звершувались апостолом а також воскрешення померлого отрока, - розкаялись і багато хто прийняв святе Хрещення. Поставивши Іра єпископом в Ієраполь, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, всюди проповідуючи Євангеліє і переносячи страждання. Його і його супутницю сестру Маріамну побивали камінням, зачиняли в темниці, виганяли з поселень.
Потім апостол прибув у Фригію, в місто Ієраполь Фригійський, де було багато язичницьких храмів, у тому числі храм, присвячений зміям, де жила величезна єхидна. Апостол силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. Серед зцілених була жінка правителя Амфипата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це правитель Амфипат наказав схопити апостола, та його сестру, а також апостола Варфоломія, який разом з ними проповідував. За наукою жерців храму єхидни Анфипат наказав розп’ясти святих апостолів Филипа і Варфоломія. В цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Висячи на хресті біля храму єхидни апостол Филип молився за спасіння тих, хто розіп’яв його. Бачачи все, що відбувалося, народ увірував у Христа і став Вимагати зняти з хреста апостолів. Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримав звільнення, хрестив усіх тих, хто увірував і поставив для них єпископа.
Апостол Филип, за молитвами котрого всі, крім Амфипата і жерців залишились живими, помер на хресті.
Сестра його Маріамна поховала його тіло і разом з апостолом Варфоломієм вирушила з проповіддю у Вірменію, де апостол Варфоломій був розіп’ятий, а Маріамна проповідувала аж до свого упокоєння в Лаодикії.
