Святий мученик Орест жив в кінці ІІІ ст.. в місті Тіані Що в кападокії під час правління імператора Діоклетіана і був майстерним і освіченим лікарем. З дитинства святий Орест був воістину добрим християнином.
За наказом імператора, в Тіану для боротьби з християнством, що широко розповсюдилось у Великій Кападокії, направлений був воєнноначальник Максимін. Серед переших на суд до Максиміна був приведений Орест. Він мужньо і відкрито сповідав свою віру в Христа. Гонитель пропонував святому багатства, почесті, славу взамін відречення від Єдиного Істинного Бога, але святий Орест був неухильний. За наказом максиміна, Ореста привели в багатий язичницький храм і знову запропонували поклонитися ідолам. Коли він відмовився 40 воїнів зміняючи один одного били святого батогами, палками, воловими жилами, палили вогнем. Святий Орест виголосив до Господа: « Боже сотвори зі мною знамення на благо, щоб бачили ті що ненавидять мене і посоромляться». І Господь почув вірного раба Свого. Почався землетрус, ідоли попадали і розбились. Всі вибігли з храму і коли звідти вийшов святий Орест храм зруйнувався.
Розлючений Максимін наказав закрити святого мученика на сім днів у в’язниці і не давати йому ні їжі ні пиття, а на восьмий день продовжити муки. Святому цвяхи в п’ятки, потім прив’язали до дикого коня. Після страшних страждань мученик відійшов до Господа в 304 році. Мощі його були кинуті в море.
Коли через багато віків, в 1685 році, в Києво-Печерській Лаврі один чернець ( Димитрій, майбутній митрополит Ростовський) переписував з древнього рукопису житіє святого Ореста і, втомлений, заснув, йому в сонному видінні з’явився святий мученик і, показав глибоку рану в грудях, перерізані біля жили і перебиті голінки, звелів доповнити своє житіє, тому що в древньому рукописі було описано не всі страждання, які перетерпів святий. Смиренний чернець виконав бажання святого мученика Ореста і прославив Бога, Дивного у святих Його.
Назад
